Національний банк України визначив перелік з 15 критеріїв, наявність яких може свідчити про здійснення клієнтами банків фінансових операцій, що містять ознаки фіктивності. Якщо підозри щодо клієнта підтвердяться банкам радять розривати ділові стосунки.

Відповідні критерії НБУ визначив у листі від 26.05.2017 р. № 25-0008/37888.

В переліку НБУ визначено наступні критерії:

• основний вид діяльності - оптова торгівля;
• Клієнт найчастіше не є виробником товару, а виступає посередником, зокрема, здійснює купівлю та продаж різних груп товарів.
• період існування клієнта – короткий, як правило, не перевищує податкового звітного періоду;
• місцезнаходження відповідно до Реєстру юросіб, ФОПів є місцем реєстрації значної кількості юридичних осіб, або ж суб'єкт не знаходиться за місцем його державної реєстрації;
• офшорний статус засновника / учасника;
• асті зміни в установчих документах клієнта (найменування, структура власності, керівники), зміна обслуговуючого банку безпосередньо після зміни власника та/або керівника тощо;
• невідповідність ресурсів обсягам здійснюваної діяльності:
• у штаті клієнта працює одна або декілька осіб, керівником, бухгалтером та засновником клієнта є одна й та сама особа.
•  несформований статутний капітал або мінімальний розмір капіталу, наприклад, статутний фонд клієнта не перевищує 10 тис. грн.
• обіг грошових потоків за рахунками клієнта складає мільйони гривень.
•  «схемні» розрахунки;
• Кошти за рахунками клієнта після їх зарахування упродовж одного або декількох найближчих днів «транзитом» перераховуються іншим суб'єктам господарювання з різним призначенням платежу.
• спільний зв'язок діяльності: клієнт та декілька інших суб'єктів господарювання мають спільну адресу е-пошти, IP-адресу, поштову адресу та/або номери контактних телефонів, а також можуть мати спільних керівників/засновників/бенефіціарів.
•  наявність щодо клієнта (керівників/представників/власників) кримінальних проваджень з розслідування злочинів у сфері господарської діяльності;
• підроблені документи та неправдива інформація: реєстрація на неіснуючу особу / за вигаданою адресою / за підробленими, втраченими або викраденими документами;
• «штучне» створення статутного капіталу клієнта, зокрема, внаслідок проведених «циклічних» фінансових операцій із неодноразового поступового перерахування певної суми коштів з рахунку на рахунок кола юридичних осіб з призначенням платежу «поповнення статутного капіталу».
• керівник належить до соціально вразливих верств населення або є особою, яка зареєстрована на непідконтрольній Україні території;
• надання права управління рахунком третім особам, які не пов'язані з клієнтом на підставі довіреностей;
• значний обсяг операцій з готівкою;
• зовнішньоекономічні розрахунки:

а) новостворена компанія або незначний період діяльності клієнта;

б) здійснення попередньої оплати за зовнішньоекономічними контрактами при наявності інформації з відкритих джерел про невиконання нерезидентом своїх зобов'язань за іншими зовнішньоекономічними договорами.

в) проведення розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами (експортно-імпортними) на умовах передоплати, за якими не відбулася поставка товарів у визначені у таких договорах строки.

Наявність у клієнта одного або кількох критеріїв не означає, що фінансові операції цього клієнта є фіктивними, відзначають в НБУ. Однак, в таких випадках банкам радять проаналізувати діяльність такого клієнта на предмет підтвердження або спростування відповідних підозр.

Загалом в НБУ рекомендують перевіряти як існуючих, так і нових клієнтів. Такі дії пов’язані з метою  попередження легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення. До перевірок радять залучати в т.ч. і службу безпеки банку (у разі необхідності), а також проводити перевірки з виїздом за місцезнаходженням клієнта.

Якщо наявної інформації недостатньо банк може надіслати запит з цього приводу до іншого банку. Банк, що отримав такий запит, надає узагальнену інформацію, що стала відома йому під час вивчення конкретного клієнта, в тому числі щодо наявності або відсутності критеріїв по фіктивності, визначених вище.

У випадку встановлення банком, що клієнт здійснив фінансові операції, які містять ознаки фіктивності, НБУ рекомендує відмовити такому клієнту в підтриманні / встановленні ділових відносин (у т.ч. шляхом їх розірвання). Інформацію про встановлені факти банк має надіслати до Державної служби фінансового моніторингу України.

На перший погляд все дуже просто та разом з тим сумно. По-перше, наряду з ознаками НБУ пропонує модель отримання банками інформації, у тому числі, що містить банківську таємницю в інших банках.

Так, в разі ж виявлення у клієнта однієї або декількох ознак банкам рекомендується провести аналіз діяльності клієнта. А у разі недостатності інформації НБУ, посилаючись на норми діючого законодавства пропонує скористатися правом на подання запиту до іншого банку.

Суперечливим є те, що в обґрунтуванні правової позиції регулятор приходить до висновку, що : «відповідно до статті 64 Закону про банки та пункту 3.7 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці інформацію, у тому числі, яка становить банківську таємницю, банки зобов'язані надати безоплатно протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту іншого банку». Адже, в зазначеному пункті Правил та ст. 64 Закону України «Про банки  і банківську діяльність» йдеться не про банківську таємницю, а про інформацію необхідну для забезпечення ідентифікації клієнта, з'ясування суті та мети проведення клієнтом фінансової операції (операцій) або перевірки наданої клієнтом інформації.

Що ж стосується банківської таємниці, то статтями 62, 64 ЗУ «Про банки Про банки і банківську діяльність» та пунктом 3.6. зазначених Правил встановлено не обов’язок, а право банку на надання іншими банкам та НБУ інформації, що містить банківську таємницю, в обсягах, необхідних при наданні кредитів, банківських гарантій. Тобто законодавець взагалі не визначив жодного випадку, при якому розкриття банківської таємниці на запит іншого банку є обов’язком

По-друге, на практиці зазвичай банки перекладають тягар збирання інформації на своїх клієнтів, а останнім не залишаться нічого іншого ніж додавати запитувані документи, пояснення та інформацію аби тільки здійснити операцію. Саме з такою проблемою зіткнувся бізнес після Листа НБУ «Про використання індикаторів підозрілих фінансових операцій» від 8.12.2015 р. N 25-02002/101317.

Отже, банкам необхідно бути дуже уважними при виконанні рекомендацій регулятора, адже сліпе слідування запропонованим інструментам може порушити паритет не на користь клієнта, та спричинити негативні наслідки не тільки для клієнтів, а і для банку. А клієнтам звертати увагу на умови банківських контрактів щодо додержання таємниці, та запастися інструментами для оперативного реагування на будь-які зволікання банку.